В педагогічному колективі закладу об’єднаний творчий потенціал декількох поколінь музикантів, для яких виконавство невідривно пов’язане з педагогікою.
Кіровоградське музичне училище – це Божий дарунок місту й вічно молоде серце мистецького життя нашого краю", – кращого визначення, ніж слова поетеси С. Барабаш, не підібрати, окреслюючи сфери діяльності провідного музичного закладу краю. Першочергову місію „виховання талантів, для яких музика – це доля”, КМУ здійснює ось вже протягом п’ятидесяти років.
В педагогічному колективі закладу об’єднаний творчий потенціал декількох поколінь музикантів, для яких виконавство невідривно пов’язане з педагогікою. Для Кіровоградської області музичне училище – це основа професійної музичної освіти, творча майстерня мистецьких кадрів, із нього починався й продовжується в часі культурний розвиток краю.
В навчальних класах училища сконцентрований розвиток виконавських шкіл Кіровоградщини. Фортепіанне виконавство, продовжуючи традиції нейгаузівської школи, рухається вперед завдяки активній творчій позиції завідувача відділу Л. Мельникової, в класі якої виросли й розквіли таланти лауреатів останніх років О. Василенко та Г. Поривай. А скільки вихованців вирядили в путь по музичним просторам краю Г. Рубіна, Д. Голобокова, Л. Аширова, Є. Пенчковська! У творчому доробку піаністів – Всеукраїнський конкурс молодих піаністів пам’яті Г. Г. Нейгауза, що є складовою частиною щорічного фестивалю „Нейгаузівські музичні зустрічі”.
Струнна виконавська школа представлена педагогічними напрацюваннями Н. Карабан, Н. Хілобокової (скрипка), М. Карабана (альт), М. Іванченко (віолончель), В. Терновця (контрабас). Виступи студентського камерного оркестру під керуванням Н. Хілобокової є значними культурними подіями завдяки цікавим програмам, до яких включені „Пори року” А. Вівальді, сюїта Е. Гріга „З часів Хольберга”, Концерт № 7 Т. Альбіноні.
Становлення й розвиток кіровоградської школи гри на духових інструментах відбувалося завдяки виконавцям-педагогам М. Пасічинському (кларнет), В. Залевському (флейта), Т. Беленко (гобой), А. Рендакову (кларнет, саксофон), С. Федораку (труба), Г. Шорсткому (валторна), М. Кебалу, Р. Залевському (тромбон), В. Чернишенку (туба), О. Іваненку (ударні). Майстерність оркестрової гри демонструє студентський колектив, який очолює Г. Г. Шорсткий.
Сучасну академічну народно-інструментальну школу представляють Ю. Голіусов, В. Золотих, Н. Левченко, А. Берсан (баян), Т. Солоха (акордеон), М. Дорошенко, М. Паюхін, В. Онолова (домра), Т. Чудіновських (балалайка), І. Голишев (гітара), І. Смутко (бандура), Ю. Штука (цимбали). Довгі роки зберігає концертну форму оркестр народних інструментів (худ. керівники М. Паюхін та Ю. Голіусов). В його репертуарі „Фантазія на теми Рябініна” А. Аренського, „Концертна фантазія” для бандури К. Мяскова. Колектив став першим виконавцем спеціально написаних для нього творів: „Концертино” для баяна, „Фантазії на дві українські пісні” для фортепіано К. Шутенка, трьох концертів для баяну В. Бровченка. 1999 р. для популяризації академічної народно-інструментальної на базі КМУ започаткований всеукраїнський мистецький форум молодих виконавців „Провесінь”, в якому приймають участь представники не лише України, а й Росії, Білорусі, Польщі.
Досягнення школи хорового диригування С. В. Дорогого продовжили М. Макода, В. Дубіна, Н. Шост, Є. Кузьменко. Але, безперечно, найяскравішою й найколоритнішою фігурою сьогодення є заслужений діяч мистецтв України Ю. Любович. Як волелюбний Дон-Кіхот, він протягом десятиліть воював із вітряними млинами радянської системи: з однієї сторони – на посту директора КМУ, захищаючи свою alma mater адміністративно, з іншої – відстоючи інтереси власного творіння – муніципального камерного хору. Його проекти супроводжував ризик попереднього нерозуміння. То в дні святкування тисячоліття Хрещення Русі 1988 р. виконав (у „безбожній країні”!) хорові концерти Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, П. Чеснокова, О. Архангельського! То запропонував кіровоградцям „Реквієм” Г. Форе і „Коронаційну месу” В. А. Моцарта! Або взагалі, оголосив прем’єру „незручних за музичним викладом”, латиномовних мотетів Ф. Пуленка! Чи запросив провідних митців хорової справи України на теоретично-практичну новацію під назвою „Єлисаветградська хорова академія”, або організував велике свято для дитячих хорів „Золотий Орфей”. Невтомний подорожній до невичерпного джерела людської мудрості, Юрій Васильович ледь вловимим помахом руки здатен подарувати слухачеві можливість „осягнути багатовимірний світ у найвитонченішій сфері його божественного звучання” (С. Барабаш). Темброва палітра муніципального хору ось вже тридцять років керується владою Маестро, динамікою його саморефлексій, стихією опанування звукових потоків. Поряд із майстром його вірні помічники – молоді хормейстери О. Трушина, А. Татарова, О. Шпудейко, які готують молоде покоління хорових диригентів у студентському хорі, вокальних ансамблях, дитячому колективі школи педагогічної практики.
Кім Олександрович Шутенко. Композитор, теоретик і практик в одній особі. Потрапивши до Кіровограда восени 1962 року, він згуртував навколо себе однодумців-універсалів, далеких від схоластичної теорії. Так виникла „школа Шутенка” – неупереджена за професійними якостями, зі свіжими сучасними поглядами. Самого метра сьогодні з пошаною називають патріархом музично-теоретичної освіти. Шутенко-педагог „проповідував” студентам про такі необхідні речі, як логіка, думка, слово. „Він володів унікальним даром віддавати себе, причому робив це просто” безкорисливо й радісно” (Г. Герасимова). Універсалізм Шутенка перейшов у спадок його учням і послідовникам. О. Нагорний і О. Панічева (теорія музики), О. Ієвська (історія музики) продовжують виховувати студентів-теоретиків. Вивчають історію музики краю лауреати обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова О. Полячок та М. Долгіх. Досліджують автентичний фольклор області Н. та О. Терещенки.
З 1983-го на сценічних майданчиках Кіровоградщини залунав лірико-драматичний баритон заслуженого артиста України В. П. Стратьєва. Життя співака, перевите, наче серпанком, піснями, романсами, оперними аріями, розкрилося на обрії філармонійної сцени, в гастрольних маршрутах степовими шляхами з багаточисленними професійними колективами, і нарешті – через талант педагога КМУ. 2005 р. Володимир Петрович очолив відділ співу КМУ, тим самим започаткувавши професійну школу академічного вокалу.
Візитна картка КМУ – єдиний в області симфонічний оркестр під орудою директора училища Л. Голіусової. Кожний виступ колективу – як велике свято зустрічі з високим мистецтвом класичної музики. Завдяки оркестру кіровоградці мали змогу почути в „живому” виконанні Симфонію № 8 „Незакінчену” Ф. Шуберта, Симфонію № 3 „Героїчну” Л. Бетховена, Концерт для 2-х роялів Ф. Пуленка.